«Врятувати, запобігти, допомогти». Для рятувальника з Нікополя Юрія це не просто гасло. Щодня чоловік ліквідовує наслідки ворожих обстрілів. У ДСНС він служить 23 роки. Зізнається, роботи завжди вистачало, а з початком повномасштабного вторгнення її додалося в рази.

Про хороброго надзвичайника з Нікополя розповіли у рубриці Дніпропетровської ОВА «Творці перемоги». Про це повідомляє Інформатор.

24 лютого 2022-го Юрій був вдома. Рано-вранці забігла молодша донька яка аж захлиналась сльозами. З початку чоловік не міг нічого розібрати, та дитина сказала, що почалась війна. Вона першою десь вже вичитала в інтернеті. Далі почули відлуння вибухів, але навіть думки з міста виїжджати не було.

Дуже добре Юрій пам’ятає 12 липня, коли окупанти почали інтенсивно обстрілювати місто і район. Чоловік якраз був на чергуванні, стояв на посту. Тоді, вперше в житті, він почув залпи з «Градів». Вороги накривали снарядами через водосховище. З тих пір агресор гатить майже кожен день, зітхає рятувальник. Дні тиші можна порахувати на пальцях. «Прилітає» і на приватні подвір’я, і по багатоповерхівкам. У місті багато розбитих будинків.

«В одному з помешкань обвалилося перекриття. Під ним опинилось подружжя літнього віку. Чоловіку і жінці за 70 років. Вони загинули під завалами. Ми по цеглині все обережно розбирали, аби витягти людей. Це найтрагічніший випадок у моїй практиці», – зазначив Юрій.

Він додав, що кожного разу мчить на виклик, і молиться. Аби тільки не було загиблих і постраждалих. Особливо дітей. Часто,  замість хати залишається просто купа будівельного сміття. Доводиться гасити пожежі, розбирати зруйновані конструкції.

«Дуже шкода людей, які втратили житло. Залишились без усього, що наживали роками. З іншого боку радієш, що вони самі вцілили. Адже немає нічого ціннішого за життя. Господарі часто в паніці, інші – в ступорі. Багатьом потрібна психологічна допомога. Доводиться заспокоювати», – поділився ДСНСник.

Юрій наголошує, що найбільше його зворушують діти. Особливо, коли заявляють: «дядьку, я також хочу бути рятувальником, як ви». А ще малеча просить каску поміряти або іншу амуніцію.

«Якщо є загроза для людей, виїжджаємо негайно. Траплялося, що й самі попадали під обстріли. По нам вгатили, снаряди метрів за 50 падали. Одразу лягали на землю в бур’яни», – розповів Юрій.

Попри все чоловік пишається бути рятувальником. Зізнається, найбільше мотивує ставлення людей. Із поваги вони пропускають у чергах, дякують за роботу. Найзаповітніша мрія пожежного зараз – перемога. Коли вона настане, з кумами, сусідами, друзями планує витягти столи на вулицю, пишно накрити і святкувати.

Раніше ми повідомили про те, що на розтяжці підірвалась кінолог пошукового загону «Антарес» Лариса Борисенко. Стало відомо про стан здоров’я постраждалої жінки. Також про те, що у Дніпрі сталася масштабна пожежа на площі 4000 квадратних метрів.

Анна Томілова