Память погибших на Донбассе десантников почтили в Никополе. У мемориала «Защитник Украины» провели митинг.

Об этом Информатор сообщает с места события. Минута молчания и цветы к мемориалу – боль утраты никогда не утихнет в сердцах людей.

Экскурс в горячее лето 2014-го провел свидетель тех печальных событий Александр Головко. По его словам, уже с марта отдельные подразделения 25-й воздушно-десантной бригады защищали границы нашего государства.

«Офіційна дата початку АТО 13 квітня. Але мало хто знає, що з березня окремі підрозділи 25-ї бригади виконували завдання по захисту нашої Батьківщини майже на кордоні з Російською Федерацією. На той момент маючи 350 тисяч працівників МВС, які і повинні займатися антитерористичною діяльністю. На жаль, в високих кабінетах не поспішали направляти туди підрозділи. І змушені були як завжди десантники стати першими на захист Батьківщини.

Збитий літак – це не початок, на жаль, і не кінець тої війни неоголошеної, яку Російська Федерація готувала заздалегідь і лише чекала часу, коли Україна забажає вийти з-під контролю Москви. Були (і Слав’янськ, і Краматорськ) вже стички. Були нічні бої, були тяжкі моменти, бо на той час ми були схожі на якесь угрупування циган, а не на регулярні війська, не на регулярні Збройні сили України. І ось цей момент, коли одночасно загинули стільки наших товаришів, стільки побратимів, дав неймовірний поштовх, дав сплеск патріотизму по всій країні.

Дуже прикро, що й досі гинуть наші хлопці, але те, що ми пам’ятаємо, і те, що ми не пробачимо, будемо нести в наших серцях до повної перемоги над ворогом», – выступил на митинге Александр Головко, старший сержант 3-го батальона 25-й отдельной воздушно-десантной бригады.

В злополучном самолете Ил-76 летом 2014-го погибли трое десантников из Никополя – это Антон Кузнецов, Сергей Москаленко и Руслан Кулибаба. Родные героев не хотят говорить об этом. На митинге-реквиеме прозвучали слова лишь от вдовы Оксаны Гайдук: «Збили літак і вдарили в наші серця. Вони забрали саме найдорожче, найцінніше – життя найкращих синів країни. Ми їм не пробачимо, не простимо. Слава Україні!”

Отец погибшего десантника Антона Кузнецова рассказал, что до войны его сын работал прессовщиком на одном из заводов. Когда получил повестку – не прятался и пошел защищать Украину.

“Если кто помнит, когда первые три танка прорвали нашу границу и пошли на Луганский аэропорт, тогда командование решило усилить защиту аэропорта. Во втором самолете, так получилось, летел мой сын. Мы не знали, что он прошел ротацию. На то время у них в части погибли 4 человека, и они решили всем составом остаться и защищать наше государство”, – рассказал Александр Кузнецов.

В Днепропетровской области самое большое количество погибших за пять лет боевых действий, – отмечает Сергей Копчик – начальник “Центра помощи участникам АТО”. Именно здесь сформировались первый и добровольческий батальоны, и наши бойцы первыми отправились на передовую.

“В Никополе и районе 34 погибших воина. Это включая тех, кто умер от ранения или, спасая рыбаков, утонул, будучи военнослужащим в отпуске. Мы никого не делим и не говорим, что он погиб не как герой. Ребята служили, защищали – и их сегодня, к сожалению, нет”.

  Алена Радченко