Ірина з Марганця Дніпропетровської області долучилася до військової служби у 2020 році, коли їй було лише 18. Ще з дитинства вона мріяла про армію, а після початку війни у 2014 році остаточно визначилася зі своїм шляхом. Сьогодні вона служить зв’язківцем у 152-ій окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри, де відповідає за комунікацію та координацію підрозділів.
Історія Ірини розповіли на сторінці Дніпропетровського обласного ТЦК та СП, передає Інформатор.
Після школи Ірина здобула цивільну професію кухара-кондитера, хоча визнає — думками вже тоді була в армії. Вона зізнається, що прагнула служити ще раніше, навіть розглядала для себе бойові спеціальності.
«Мене тягнуло сюди. Хотілося носити форму, взяти зброю до рук, бути серед військових. Це була мрія, і вона здійснилася. Я не розраховувала, що буде легко. Розуміла, з чим доведеться зіштовхнутися».
Вступ до війська для неї не був простим і через сімейні переживання. Мама довго не могла погодитися з рішенням доньки і намагалася її відмовити.
«Мама кілька днів не підписувала дозвіл. Казала: «Ти ж ще дитина». Хвилювалася, плакала, намагалася відмовити. Але добре знала мій характер. Знала, що якщо я вже щось вирішила то все одно піду», — згадує Ірина.
П’ять років вона служила кухарем, а згодом перевелася до бойового підрозділу. Нині ж працює зв’язківцем, де щодня відповідає за стабільність комунікації між військовими підрозділами.
Ірина розповідає, що саме у цьому підрозділі відчула себе на своєму місці: тут є постійний розвиток, нові знання та командна робота, яка має реальне значення.
Попри втому й рідкі зустрічі з близькими, вона не шкодує про свій вибір і каже, що служба стала для неї способом життя.
Олена Шевченко
