ЖИТТЯ

Загинув евакуюючи поранених побратимів: на фронті обірвалося життя захисника з Нікополя

Опубліковано

Захищаючи Україну загинув Дмитро Георгійович Бубнов – солдат 21-ї окремої механізованої бригади. У мирному житті він працював газівником теплосилового цеху заводу феросплавів. Воїну було 50 років. 

Трагічну звістку повідомили на сторінці Нікопольського заводу феросплавів, – передає Інформатор.

Дмитро Георгійович пропрацював на Нікопольському заводів феросплавів майже 30 років.

“Дмитро досконало знав свою справу, виконував роботу відповідально, якісно та з повною віддачею. Колеги завжди відзначали його рішучість, надійність і людяність. Його поважали і цінували — як на підприємстві, так і серед бойових побратимів, поруч із якими він свого часу проходив службу в АТО”, – йдеться у повідомленні.

Дмитро виховував двох дорослих синів і мав онука. Він любив футбол, рок-музику і куховарити.

“Його коронна смажена картопля була легендарною у родині — так, як він умів її приготувати, не виходило більше ні в кого, – згадують колеги.
Попри те, що мав матір з інвалідністю 1 групи і міг скористатися правом на відстрочку, Дмитро Георгійович знову став до лав оборонців України після початку повномасштабної війни. У березні 2022 року він був призваний на військову службу. На посаді командира відділення безпілотних авіаційних комплексів він чесно й віддано виконував бойові завдання.
За ерудицію, начитаність, широкий світогляд та вміння знайти мудре слово побратими дали йому позивний «Філософ». Він користувався заслуженим авторитетом у підрозділі, ділився бойовим досвідом із молодими військовими, був надійною опорою для інших. Побратими були для нього другою сім’єю — і він піклувався про них так само, як про рідних.

Дмитро Георгійович загинув під час спроби евакуювати поранених товаришів. Його автомобіль натрапив на протитанкову міну. Це сталося 20 листопада 2025 року на Донецькому напрямку.

Раніше Інформатор повідомляв, що захищаючи Україну загинув футболіст з Нікополя. Також ми писали, що під час служби помер військовий з Нікополя.

Олена Шевченко

Мітки:
Нагору