Захищаючи Україну загинув Ігор Михайлович Матвєєв. У цивільному житті боєць понад 20 років працював на Нікопольському заводі феросплавів. Воїну було 55 років.
Трагічну звістку повідомили на сторінці Нікопольського заводу феросплавів, передає Інформатор.
Ігор Матвєєв народився і виріс у Нікополі. З самого дитинства захоплювався різними видами спорту, але найбільше – спортивною стрільбою. Ще навчаючись у металургійному технікумі постійно приймав участь у змаганнях різного рівня, завойовуючи перші місця. Вже працюючи на Нікопольському заводі феросплавів представляв підприємство на турнірах.
Ще одним захопленням Ігоря Матвєєва стали автомобілі. Ще перебуваючи на службі в армії, освоїв навички водія мобільного оперативно-тактичного ракетного комплексу і досяг у цій справі високого рівня. Був одним з небагатьох, кого командування відзначало найвищими нагородами за майстерність.
Майстерність Ігоря Михайловича проявлялась не лише в цій сфері: як згадують рідні, він особисто спроєктував і виконав капітальний ремонт у власній та синовій квартирах, починаючи від підготовки стін, закінчуючи виготовленням меблів.
Маючи такий хист та великий досвід Ігор Михайлович вирішив продовжив славні традиції трудової династії Матвєєвих на НЗФ, адже і матір з батьком, і старший брат вже були членами великої феросплавної родини. З 1997 року і до початку повномасштабного вторгнення він пропрацював слюсарем-ремонтником у ЦВФ.
Коли війна прийшла в нашу країну, одним з перших мобілізувався до лав ЗСУ. За короткий проміжок пройшов шлях від солдата до головного сержанта – командира стрілецького відділення 108-мої окремої Кодацької бригади ТрО.
За свої досягнення неодноразово відзначався вищим командуванням: нагороджений грамотами командира військової частини, пам’ятним знаком «Захисник Гуляйполя», годинником командира Сил ТрО та відзнакою міністра оборони України «Хрест Сил територіальної оборони».
«У 2024 році, під час виконання бойових завдань, позиції відділення були сильно обстріляні ворогом. Його двоє побратимів тоді полягли у бою, а сам Ігор Михайлович отримав поранення. Проте він відмовився від власної евакуації, продовжуючи відбивати атаку ворога, поки не з’явилась можливість вивезти і поховати побратимів належним чином» – згадують рідні.
Найбільшою його цінністю була родина, а головною мрією – виховання внуків. Син Максим з невісткою Олександрою здійснили його найбільше бажання вже під час війни, в їх сім’ї з’явився Матвійко. Під час коротких відпусток Ігор Михайлович майже увесь час приділяв своєму онуку, навіть позивний отримав на його честь. Не жаліючи себе, всі сили віддавав за захист сім’ї та рідної України. На превеликий жаль, 17 вересня, під час виконання бойових завдань біля села Гуляйпільське Запорізької області загинув смертю хоробрих.
Редакція Інформатора висловлює щирі співчуття рідним та близьким полеглого Героя.
Раніше Інформатор повідомляв, що на фронті загинув оператор дронів з Нікополя. Також ми писали, що в лікарні помер захисник з Нікопольського району.
Олена Шевченко
