З 12 липня Нікополь і Нікопольський район потерпають через ворожі обстріли. Майже кожного дня ворог обстрілює території громади. Близькість розташування до тимчасово окупованих територій дає росіянам можливість проводити удари по місту зі ствольної артилерії та РСЗВ.

О ситуації у місті та районі, роботу військових і волонтерів, евакуаційні заходи розповів у ефірі програми “Велике інтерв’ю” на Інформатор ФМ голова Нікопольської районної військової адміністрації Євген Євтушенко, — передає Інформатор, посилаючись на Інформатор Дніпро.

Що зараз відбувається саме в Нікополі?

— З початку загострення, з 24 лютого ми мали відносну тишу майже п’ять місяців. До нас приїхало багато біженців з Херсонської, Донецької, Луганської областей. Загалом наш район прихистив близько п’ятнадцяти тисяч біженців. Це дуже велика кількість людей. Це одна невелика громада України. А левову частку на себе взяло місто Нікополь. Ми якось вже устаткувалися. Почали життя прифронтове, і було відносно тихо. А потім почалися обстріли. Перший день — це був шок, гради працювали вночі, реактивні боєприпаси падали на житлову забудову. В тихому нічному місті це дуже чутно. Це було для людей дуже важко. Знялася паніка — вночі і вранці, коли з’явилися, на жаль, перші два загиблих. Це подружжя літніх людей, які загинули в своїй квартирі. Коли місто запанікувало, ми заспокоювали, працювали з людьми, розселяли. Ми таку ініціативу зараз запровадили: людей, які живуть в береговій лінії, там, де є ризик обстрілів, ми намагаємося переселити вглиб території. Тобто працюємо з громадами, знаходимо, житлові будинки — комунальної власності чи приватні, де можна жити тимчасово, та переселяємо тих людей, які в особливій небезпеці, а також панікують, не витримують морально.

Кажуть, що люди, які живуть по той бік Каховського водосховища на тимчасово окупованих територіях телефонують знайомим і кажуть, що там “Гради” заряджені, готуйтесь.Нікополь був трішки все ж таки попереджений про те, що робить Росія на тому березі?

— Знаєте, як? Ну, попереду дистанція. Сама коротка дистанція в нас чотири з половиною кілометри. Ну а в середньому десь біля десяти це те, що розділяє нас з русньою, як ми всі кажемо, і з їхніми “Градами”. Щодо “Градів”. Так, вони дійсно стоять. Але розумієте, яка ситуація: вони чотири місяці майже стояли на тих позиціях і не чіпали нікого. Вони нічого не робили, просто спостерігали. Ми спостерігали за ними, вони спостерігали за нами. А потім сталась якась подія. Думаю, що раніше вони хотіли Нікополь неушкодженим, їм необхідна була вся наша прибережна територія, її налагоджена інфраструктура, підприємства, люди, сільськогосподарський потенціал. Тобто це та територія, яка могла приносити ворогу економічні бонуси.

Тобто вони розраховували захопити місто?

— Безперечно, вони розраховували захопити місто. Місто Нікополь могло стати зручним  плацдармом для збору армії та планування подальших маршів — на Запоріжжя або Дніпро. Між нами та Запоріжжям і Дніпром взагалі немає великих міст, а зупиняти російську армію в степу дуже важко, і нашим бійцям було б дуже важко. Тому місто Нікополь і прибережна зона є стратегічно дуже важливою територією, й нам треба зберігати її саме за Україною. І ми всі за це боремося з першого дня.

Обстріли свідчать про те, що Росія втратила надію захоплювати Нікополь? 

— Так, я думаю, вони втратили надію. Ми працюємо із населенням, відслідковуємо колаборантів, не даємо заразі “руського міра” розповзатися всередині нашої території. І вони розуміють, що надію втрачено, тому перейшли до тактики терору. Нічні обстріли — це класичний терор мирного населення. Вони його здійснюють.

Що порадити мешканцям Нікополя? Що їм зараз робити?

— По-перше, дійсно, у нас специфічний генетичний код: в час великої біди гуртуємося. І це дуже добре. Я вважаю, це рятує нас від окупації і від загибелі, взагалі, країни. Це дуже важливо було, що ми згуртувалися. Друга важлива складова — лідер, який не полишив свій пост, не поїхав до Ростова або ще кудись. Він залишився на своєму посту. І ці дві складових склали кістяк, на якому формується наш з вами спротив, а далі сформується наша перемога. Волонтерський рух дійсно широкий і багато людей до нього залучається. Ми з початку війни спілкуємося з волонтерами, дуже активно спілкуємося, і ми їм допомагаємо. Вони допомагають нашим військовим. Це — взаємовигідний процес. Нам потрібно, як адміністрації, мати потужну військову силу на території. Я хотів би, як голова адміністрації, щоб хлопці, які пішли з Нікопольського району воювати за інші території, теж мали якусь підтримку. Вони, волонтери, нам це допомагають зробити. І от, наприклад, приходив волонтер Дмитро Осика. Гарний хлопець, чудова ініціатива. Він каже: “Ми з хлопцями поїдемо розбирати завали, допомагати людям абсолютно безкоштовно”. Абсолютно ніхто про це не прохав, бо це за покликом душі і серця. І це дуже круто.

Чи порадите виїжджати з міста?

— Я би хотів, щоб наші люди не полишали наш район. Якщо ми говоримо за якийсь виїзд, то хай це буде виїзд в межах району. Є більш безпечні громади, які зараз там, умовно кажучи, в тилу знаходяться. Це частина Мирівської громади, Томаківської ОТГ, Першотравенська ОТГ — вони знаходяться у відносному тилу. І було б добре, якби люди там перечекали. Я казав і повторюю, що район без людей це просто груда каміння та металу. І нічого з цього доброго немає. Люди це і є головний капітал держави нашої і району, і міста нашого. Тому чоловіків закликаю не виїжджати. А жінкам та дітям, літнім людям, людям, чия психіка не витримує цю всю стрілянину і військовий російський прес, територію краще облишити. Але, знову ж таки, я б їх дуже прохав не виїжджати далеко, не виїжджати з нашої України. Якщо у нас є держава і на цю державу снаряди упали, а ми всі зібралися і виїхали, виїхали чоловіки, які повинні країну захищати, це означає, що ми недостойні цієї держави. Ця держава буде когось іншого, а не наша. Якщо ми держава, ми нація, ми повинні захищати свою землю, давати відсіч ворогу. Це принципова позиція.

Завжди з острахом читаю Ваші повідомлення, що є інформація, що русня знов готується обстрілювати Нікопольський район. Ми сидимо і молимося, щоб все обійшлося. Все було гарно. І дуже приємно читати від Вас новини про те, що наші ЗСУ спрацювали на випередження і змогли цю русню трішки придавити.

— Тут є два моменти. Перше — як ми можемо попереджувати людей? Знову ж таки, наша самоорганізація, наше єднання. Ми, за цей час, знайшли добрих знайомих на території Херсонської та Запорізької областей. І вони нас інформують про ворога. Хто і куди пересувається, що вони роблять. Ми це все бачимо, ми це розуміємо. І коли там “Гради” виїздять на позиції для обстрілу, нам люди розповідають про це. І ми ж попереджаємо, відповідно, жителів прибережних територій, що в нас є загроза обстрілу. На сьогоднішній день це все працює. У нас не було випадків марних попереджень. Вони, на жаль, завжди підтверджуються. Після таких попереджень ми маємо годину-дві на те, щоб люди підготувались, залишили вулиці і були в безпечних місцях. То я б хотів подякувати неназваним мною зараз жителям Херсонської, Запорізької областей, які нам допомагають. Це дуже важливо. Знову ж таки, ми — єдина нація.

Що стосується ЗСУ, то хлопці добре знають свою справу. І коли ми заговорили про військових, я хотів би попросити людей, які пишуть коментарі та пости у фейсбуці та засобах масової інформації, різноманітних пабліках в жодному разі не писати про  пересування наших військ, та будь-які зміни позицій, хто і де стріляє, хто і куди їздить, хто і звідки приїжджає, хто і де живе. Ні в побуті, ні в інтернеті, ніде взагалі. До перемоги ми про це не розповідаємо взагалі. Бо це може допомогти ворогу вражати наші збройні сили.

Раніше ми повідомили подробиці нічного обстрілу Нікополя та району від голови РВА Євгена Євтушенко. А також про те, що в Енергодарі згоріло три одиниці військової техніки окупантів.

Платон Бережний